руїна

-и, ж.

1) перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. || розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані. || перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Зводити з руїн.

••

Підво́дитися з руї́н — відроджуватися, відбудовуватися (про зруйновані міста, села, будівлі і т. ін.).

2) перен., розм. Немічна від старості або хвороби людина.

3) Повний розвал, розруха.

4) Руйнування, знищення чого-небудь.

5) Повне розорення, занепад чого-небудь.